Українські прислів'я та приказки про сім'ю, батьків і дітей
Який дуб, такий тин. Яка гребля, такий млин. Який батько, такий син.
Який кущ, така й хворостина, який батько, така й дитина.
Які мамка й татко, таке й дитятко.
Без роду, хоч з мосту та в воду
Які мати та батько — таке й дитятко.
Згинай дерево поки молоде, вчи дітей, поки малі.
Земля без води мертва, людина без сім’ї – пустоцвіт.
Родичі хоч і сваряться, та одне одного не цураються.
Жінка для совіту, теща для привіту, а матінка рідна лучше всього світу.
На красивого чоловіка дивитись гарно, а з розумним жити легко.
Від малих дітей голова болить, а від великих – серце.
Добрі діти доброго слова послухають, а лихі - й дрючка не лякаються.
Материн гнів, як весняний сніг: рясно впаде, та скоро розтане.
Краще жінка сварлива, ніж дурна.
Свій дім не ворог: коли прийдеш, то й прийме.
Дерево тримається корінням, а людина сім’єю.
Не той батько, що зродив, а той, що до ума довів.
Шануй батька та Бога – буде тобі всюди дорога.
Шануй батька й неньку – буде тобі скрізь гладенько.
Як мати рідненька, то й сорочка біленька.
Нема у світі цвіту гарнішого над маківочку, нема ж кого ріднішого над матіночку.
Молодь багата мудрістю батьків.
Не вчи дитину штурханцями, а хорошими слівцями.
Як не навчиш дитину в пелюшках, то не навчиш і в подушках.
На світі знайдеш усе, крім рідної матері.
Де одинець — хазяйству кінець, де сім - щастя всім.
Батьки бережуть дочку до вінця, а чоловік жінку до кінця.
Як люба дружина, то люба й в ряднині.
